А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться у Дусі Святім, бережіть себе самих у Божій любові…
—Юди 1:20-21

Серед віруючих існують різні думки про інші мови, тобто молитву в Дусі, і різне ставлення до них. Одні моляться іншими мовами, другі вважають, що цей дар не для кожного християнина, а треті взагалі вважають тих, хто «белькоче незрозуміло що», одержимими. І це не дивно, бо навіть Павло писав: „…і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?“ [1Кор.14:23]. Незалежно від того, що ми віримо про мови, якщо ми віримо в Ісуса, то всі ми брати й сестри в Христі. Якщо ми користуємося тими чи іншими дарами Господа, це не робить нас кращими, але наше життя, звісно ж, буде кращим і легшим. Адже якщо Господь щось дав, то лише з тією метою, щоб нам було легше, бо Він любить нас і дбає про нас. Тепер я хотів би трохи пояснити про дар Святого Духа — інші мови — і сподіваюся, що це розвіє непорозуміння. У Писанні говориться про три види інших мов, якими може говорити чи молитися християнин:

Мови-знамення: У день П’ятидесятниці, коли Святий Дух зійшов на учнів Ісуса, написано, що вони „почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав“ [Дії.2:4]. Ці мови були різними говірками відомих на той час мов [як тепер англійська чи французька]. Павло називає ці мови «знаком для невіруючих» [1Кор.14:22] І справді, усі, хто чув у день П’ятидесятниці учнів, що говорили мовами, не вірували в Ісуса; вони зібралися того дня в Єрусалимі з усіх навколишніх країв і чули, як учні Ісуса говорили їхніми говірками про великі діла Божі [Дії.2:8-12].

Мови-пророцтва: Інший прояв інших мов — коли Бог будує Церкву через якогось віруючого. Павло пише: „Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!“ [1Кор.14:27] Такі мови завжди потребують тлумачення. „А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!“ [1Кор.14:28] Немає сенсу говорити Церкві незрозумілою мовою, якщо не буде тлумачення, бо ніхто не буде збудований: „Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, — як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!“ [1Кор.14:9] Ця мова — один із дев’яти дарів Святого Духа, перелічених у 12-му розділі 1 Послання до коринтян. Усі ці дев’ять дарів Бог дав для будування тіла Христового.

Молитва в дусі: Господь настільки нас любить, що подбав про те, щоб навіть тоді, коли ми не знаємо, як і про що молитися, Святий Дух допомагав нам у цьому. Павло пише римлянам: „Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями“ [Рим.8:26]. Слово «невимовними» грецькою — алалетос, що дослівно означає «те, що не можна висловити словами», або, як написано в моєму англійському перекладі, «зідханнями, надто глибокими, щоб висловити їх словами». Цікаво, що після того, як Павло написав про молитву мовами у 8-му розділі Послання до римлян, він писав про любов Христа і про те, що ніщо не зможе розлучити нас із нею. Який зв’язок між молитвою в Дусі й любов’ю Христа? Павло пише: «Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе» [1Кор.14:4]. А чим ми будуємо себе? Написано: „…любов же будує!“ [1Кор.8:1] Про те саме пише й Юда: „А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться у Дусі Святім, бережіть себе самих у Божій любові…“ [Юд.1:20-21] Коли ми молимося в Дусі, то перебуваємо в Божій любові, і Святий Дух виливає Божу любов у наші серця [Рим.5:5].