Ви коли-небудь чули вислів «Практикуйте Божу присутність»? При цьому розуміти й тлумачити такий вислів можна як завгодно. Нещодавно я спробував один із методів такої «практики». Коли йшов домовлятися про підключення інтернету, кажу: «Ісусе, ми йдемо домовлятися разом». Результат? Послали подалі, бо будинок не підключений. Засмутився… Наступного разу кажу дружині: «Ходімо тепер ти зі мною домовлятися, у тебе краще виходить спілкуватися». Були в директора, слова їй сказати не дали. Говорив із директором здебільшого я. Результат — за тиждень із сусіднього будинку протягнули кабель. Слава Богові! І що все це означає? Рівно нічого. Просто цікава історія. Наша віра будується не на моєму особистому досвіді, не на видінні сестри чи на особистому прозрінні брата. Наша віра ґрунтується на Його Слові, написаному й живому.

Слово «практика» походить від грецького слова праксис, що означає постійні діла, труд і роботу, і в Біблії це слово здебільшого пов’язане з ділами плоті й старої людини. Єдиний раз, коли Павло пише про діла, чи про практику віруючого, — це коли йдеться про його служіння. Знайдіть, де Павло писав: «Практикуйте Божу присутність». Суть християнського життя не в ділах, а у вірі, а віра не з діл. До речі, віру теж дуже часто перетворюють на якусь практику чи метод. Але наша віра — це не практика, а підстава [гюпостасис;Євр.11:1], а наша основа — Ісус Христос [1Кор.3:11] «То що ж тепер робити? Під лежачий камінь вода не тече. Правда?» «Неправда!» Вода тече з-під лежачого каменя.

Будь-які теорії й практики насправді дуже легко перевірити, від Бога вони чи ні. Павло пише, що наше життя сховане в Бозі з Христом. [Кол.3:3] Тож якщо ми глянемо туди й запитаємо себе: «А чи практикує Ісус присутність Отця?», то одразу змінюється ставлення до всієї цієї практики. «Ну, Ісус же на небі, а ми на землі. Бог покликав нас до великих діл». Ще раз прочитаймо Колоссянам 3:3: де наше життя? Християнське життя не в плоті й не в ділах, а в Дусі й у вірі, тобто в Христі, що одне й те саме, бо Він — наш Дух і наша віра. А в дусі не діла, а плід, а плід — це не діла. Плід духа породжує діла.

Любов і віра — це плід духа [Гал.5:22]. А наші діла — це не наші діла, а діла віри й любові. [1Сол.1:3] Віра й любов самі виробляють у нас потрібні діла, і ми цього навіть не помічаємо й не усвідомлюємо. У вас колись бувало, що вам кажуть: «Ти мені тоді таке сказав, дуже важливе й потрібне. Тепер я знаю, що це було від Бога». А ви у відповідь: «Щось не пригадую. Хіба я тобі таке казав?» Наш фокус — не всілякі практики, а Ісус. І ходіння в Дусі — це не розумова [мозкова] робота, а життя у вірі та спочинку. Немає сенсу казати людині, яка може ходити: «Ходи». Коли в неї з’явиться бажання, вона встане й піде, куди треба. Інша справа, коли людина не може ходити [живе в Законі й ділах], — таким Ісус казав: «Візьми ложе своє — та й ходи!»