Існує безліч книжок і вчень про те, як віруючому треба оновлювати свій розум. Оновлення розуму перетворилося на ще одне заняття й діло, яким займаються, щоб досягти досконалості. Насправді Ісус уже все здійснив на хресті, і будь-який процес самовдосконалення буде черговим марним ділом і спробою завершити те, що Господь уже завершив на хресті. У посланні до євреїв написано: „Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.“ [Євр.10:14] Часто кажуть, що це стосується нашого духу: «Наш дух — досконалий, а от душа потребує оновлення». Поділ внутрішньої людини на дві складові не мудрий і не за Писанням.

Іван пише у своєму посланні: „Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі.“ [1Ів.4:17] Переклад Огієнка точно передає зміст сказаного, а в російському Синодальному перекладі вжито слово «поступаем» («чинимо»), якого немає в оригіналі. Іван не розділяє нашої внутрішньої людини й не каже: «Наш дух такий, як Христос, а от душа потребує оновлення». Він говорить просто: «На цьому світі, тут і тепер, ми такі самі, який Ісус». А який Ісус?

Моя дружина Світлана розповідала, що з дитинства хотіла пізнати себе, хто вона в цьому світі. Вона зустрічалася з багатьма людьми й намагалася пізнати їх, бо думала, що, дізнаючись, які вони, пізнає себе. Але коли Ісус прийшов у її життя, а точніше став її життям, вона дізналася, що тепер Він — її нове «я», і тепер, пізнаючи Його, вона пізнає себе. А як ми пізнаємо Його? Насправді все просто: коханого чи кохану найкраще пізнавати, просто спілкуючись із ним чи з нею. Нерозумно пізнавати близьку людину через друзів чи через її особистий щоденник, або по-сучасному — через її сторінку в соціальній мережі. Люди пізнають одне одного через щирі й нелицемірні стосунки. Так само і з Господом. Найкраще пізнавати Його, проводячи з Ним час, а не через проповідників чи Біблію [Його щоденник]. Чи означає це, що Біблія не потрібна? Звісно, ні. Але читати щоденник коханої людини найкраще в її присутності, принагідно ставлячи запитання. Тоді й картина буде яснішою.

Тож, повертаючись до оновлення розуму чи мислення, про яке так багато говорять, поставмо просте запитання: а чи оновлював Ісус Свій розум або ще щось там? Адже який Він, такі й ми на цім світі. І якщо Він якось оновлювався, то й ми так само оновлюємося. Можна сказати, що Він „зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей“ [Лк.2:52], — так і ми зростаємо. Але такий приклад некоректний, бо в цьому вірші йдеться про Ісуса, що жив за тілом, або під законом. Від народження й до моменту, коли Він охрестився в річці Йордан, Ісус жив у підпорядкуванні законові й батькам [Лк.2:51; Гал.4:4] Коли ж на Нього зійшов Дух Святий у вигляді голуба, то Він став жити за духом, або Духом провадимий, а як пише Павло: „Коли ж Дух вас провадить, то ви не під Законом.“ [Гал.5:18] Також Павло пише коринтянам: „Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!“ [2Кор.5:16] Ми вже не знаємо Христа, що жив під законом, — та й у Писанні майже нічого про це немає, крім випадку в храмі, — але знаємо Його, що живе за духом.

Гора Преображення

Після того як Ісуса став провадити Дух Святий, був єдиний випадок, коли Він переобразився, або змінився.

Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого. І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору. І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.
—Луки 9:27-29

Що сталося з Ісусом на горі? Він змінився, або переобразився. Перед тим як зійти на гору, Він сказав: „деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“. Деякі — це Петро, Яків та Іван, які за вісім днів побачили Царство Боже. Ісус виявив те, що було в Ньому всередині, — Царство Боже. Єдине, що Він зробив, — помолився, і коли молився, то переобразився. Це преображення не було якимось удосконаленням чи духовним зростанням. Святий Дух просто виявив те, що було всередині Христа, — Царство Боже!

Ісус дуже часто молився, але треба пам’ятати, що Його молитва не була якимось старозавітним ділом. Молитися Його спонукав Дух Святий, бо Він був провадимий Духом. Ісус сказав Пилипові: „Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.“ [Ів.14:10] Одна річ — робити щось, бо так треба чи так правильно, і в такому разі людина живе під законом, або за тілом; і зовсім інша — чинити за духом, коли Дух Святий дає бажання, а з бажанням і силу для здійснення бажаного. Тому Ісус і казав, що не говорить і не робить нічого від Себе, а Отець, що перебуває в Ньому Своїм Святим Духом, чинив усі діла.

Павло пише римлянам: „і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, — добро, приємність та досконалість.“ [Рим.12:2] Часто цей вірш беруть за основу того, що християнинові треба оновлювати мислення. Але Павло не пише: «оновлюйте своє мислення», а каже: «перемініться відновою» (у грецькому тут те саме слово, що й про преображення Господа). Онова в цьому випадку — не дія, яку треба здійснювати, а дух, який і змінює нас. Як ми побачили в преображенні Господа, це преображення не є якимось удосконаленням чи зростанням. Преображення — це виявлення того, що в нас уже є. Увесь той чудовий плід Духа — любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, добрість, вірність, тихість, здержливість — не є результатом наших зусиль, а Дух Святий, що живе в нас, виявляє любов, радість, мир, довготерпіння і все інше, що вже є в нас усередині.

Обітниця в дії

«Ну тоді кожен християнин мав би виявляти любов, лагідність, здержливість…, але я щось цього в них не помічаю», — можливо, хтось заперечить. Насправді все просто. У багатьох, і часто у своєму житті, ми не бачимо виявів лагідності чи тієї ж здержливості лише з однієї-єдиної причини — Святий Дух, що живе в нас, попросту бездіяльний.

Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.
—Римлянам 4:14

Єдиний випадок, коли Святий Дух, або, як Його ще називає Писання, обітниця Отця, бездіяльний у нас, — це коли ми живемо в послусі законові й намагаємося бути добрими чи праведними перед Богом через діла закону. Ось чому Павло називав галатів нерозумними. Він їм писав: „Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства! Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної користи від Христа.“ [Гал.5:1-2] Зрозуміло, що ніхто з християн сьогодні не обрізується, але обрізання — це не що інше, як надія на своє тіло. Коли віруючий намагається догодити Богові ділами свого тіла і своїм послухом законові, то, як пише Павло, „нема вам тоді жодної користи від Христа“. Або інакше — Христос, що живе всередині нас, попросту буде бездіяльний.

І можна скільки завгодно молитися, постити, читати Біблію, ходити на лідерські зібрання чи займатися іншими «божественними» ділами, але якщо віруючий і далі живе в послусі законові, то він і далі поводиться як тілесний, як немовля в Христі, хоча вже дорослий, і користи від Христа йому не буде жодної. Усередині любов є, але Дух її не виявляє. Можна скільки завгодно намагатися любити ближнього, як самого себе, але ця любов буде не щира й не від чистого серця, а лицемірна. Тільки Дух Святий може виявити любов Христа, яка в нас є, і виявляє Він її, коли ми живемо в благодаті та свободі, дарованій нам Христом. Коли ми живемо в послусі віри, а не в послусі законові, а послух віри — це послух Христа. Як писав Павло: „Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.“ [Рим.5:19]

Коли ми живемо не у своєму послусі Богові, а в послусі Христа, знаючи, що ми навіки праведні й святі, бо Христос — наша праведність і святість, тоді Святий Дух діє в нас і виявляє Христа, що живе в нас. Ось і все преображення та оновлення! Ми починаємо жити не в постійному контролі над своїми діями та вчинками, а у свободі, і чинимо за своїми бажаннями. Дух рабства, який нав’язує ворог, завжди намагається контролювати наші дії й посіяти страх: «Якщо зробиш помилку, будеш покараний. Тож поводься й чини правильно». А Дух свободи каже: «Ісус уже поніс усе наше покарання, і помилитися неможливо, бо ми живемо не у своєму послусі й не у своїй праведності, яка від діл, а в послусі й праведності Ісуса Христа, яка від віри!»

Павло пише коринтянам: „Господь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля“, а далі продовжує: „Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.“ [2Кор.3:17-18] Хто змінює нас? Святий Дух, коли ми перебуваємо у свободі й благодаті. Він змінює нас так само, як переобразив Ісуса Христа й виявив Його славу на горі Преображення. Петро пише: „Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.“ [2Пет.1:17-18] Зверніть увагу — Ісус прийняв від Отця честь і славу, коли почув схвальний голос Отця. Так само й ми змінюємося від слави на славу, чуючи схвальний голос нашого Отця, Який говорить нам Своїм Святим Духом.

Пам’ятаю, довгий час я намагався здобути схвалення людей довкола мене, особливо начальства на роботі. І що старанніше я працював, то більше мене сварили. Потім, коли Ісус прийшов у моє життя, я якось ішов вулицею й усередині почув голос мого Отця. Він казав мені: «Ти Мій улюблений син, і Я тобою завжди задоволений». Від тієї миті я перестав догоджати людям, і мені стало байдуже, що про мене думають інші, бо мій Небесний Отець завжди мною задоволений, незалежно від моїх діл і вчинків. Так у моєму житті відбулося преображення без жодних постів і зусиль. Молюся також, дорогоцінні, щоб і у вашому житті Дух Святий виявляв Христа, що живе у вас. Слухайте Його голос, який ніколи не осуджує й не докоряє, а втішає, підбадьорює й підтримує. Нехай слава Ісуса Христа, що перебуває у вас Духом Святим, сяє, як те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!