Улюблені, — не пишу я для вас нову заповідь, але заповідь давню, яку мали від початку: заповідь давня, — то слово, що чули його від початку. Але нову заповідь я вам пишу, що справді вона в Нім та в вас, — що минається темрява, і світло правдиве вже світить.
—1 Івана 2:7-8

Ми знаємо, що живемо не під Законом, бо Ісус виконав за нас Закон [Мт.5:17], а під благодаттю [Рим.6:14]. Цікаво, тоді про які такі заповіді пише Іван, називаючи одну «давньою», а другу «новою»? Розгляньмо за Писанням. У тому ж вірші, де Іван пише про давню заповідь, він одразу пояснює, що заповідь давня — то слово, що чули його від початку. А Хто є Початок? Ісус сказав: „Я Альфа й Омега“ [Об.1:8], тобто Початок і Кінець. Іншими словами, Іван пише, що ви чули давню заповідь від початку, або від Ісуса, Який Сам є „початок Божого творива“ [Об.3:14]. Хочу звернути увагу, що «початок Божого творива» не означає, що Бог створив Його першим, а те, що Він є джерелом, або першопричиною, усього творіння, бо написано: „усе через Нього й для Нього створено!“ [Кол.1:16]

Цікаво, що саме так Іван починає своє послання: „Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, — про Слово життя“. [1Ів.1:1] Тож не Закон є давньою заповіддю, бо Закон не був від початку, а на початку було Слово! [Ів.1:1] Яке потім сталося тілом і перебувало між нами, повне благодаті та правди! [Ів.1:14] І в чому ж суть слова, яке ми чули від початку [від Ісуса]? Іван пише: „А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!“ [1Ів.1:5] У своїй Євангелії Іван пише про те саме: „Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього.“ [Ів.1:7] Дуже подобається вираз «щоб повірили ВСІ через НЬОГО». Зверніть увагу: не «В» Нього, а «ЧЕРЕЗ» Нього. Не наша віра в Нього спасає, а Його віра в Самого Себе, бо Він не може зректися Самого Себе [2Тим.2:13].

У чому ж суть нової заповіді? Багато хто, думаю, чув про нову заповідь, про яку говорив Ісус: „Оце Моя заповідь, — щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!“ [Ів.15:12] Часто ці слова Ісуса перетворюють на заповідь закону «Люби ближнього свого, як самого себе», маючи на увазі, що це одне й те саме. По-перше, Ісус сказав любити один одного, як Він нас полюбив, а не як самого себе, а по-друге, Іван пише про нову заповідь, що „справді вона в Нім та в вас“. [1Ів.2:8] Бачите, нова заповідь не десь там написана, а вона вже всередині нас, бо Він у нас, а заповідь [любов] у Ньому. Любов Христа живе в кожній людині, народженій згори, і її немає потреби вичавлювати із себе, вона просто тече, як ріка.

Павло пише: „Бо кінець Закону — Христос на праведність кожному, хто вірує“. [Рим.10:4] А також: „любов — виконання Закону“. [Рим.13:10] Бог є любов, а любов — виконання Закону. От і виходить, що Христос — і кінець Закону, і наше виконання Закону. Він — Початок [Світло] і Він — Кінець [Любов], і Він є перший від усього, і все в Нім стоїть [Кол.1:17].