У 38-му розділі книги Буття є цікава історія, у якій описано, як у Юди народилися близнята. Часто перечитуючи цю історію, я не розумів суті народження близнят, але слава Господу за Духа Святого, Який розкриває нам славу і велич нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

Перший прихід, або Господнє рамено

І сталося в часі, як родила вона, — а ось близнята в утробі її. І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов’язала на руку йому нитку червону, говорячи: „Цей вийшов найперше“.
—Буття 38:27-28

Першою під час пологів показалася рука. Що ж це за рука і що вона символізує? У пророка Ісаї є такі слова, які пояснюють нам, що це за рука: „Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє?“ (Іс.53:1) Слово «рамено» єврейською — зероа (H2220), і дослівно воно означає рука, передпліччя, м’яз, сила, міць. У цьому розділі Ісая пророкував про страждання Христові на хресті.

Іван у своєму Євангелії, цитуючи ці слова пророка Ісаї, писав так: „І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: «Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об’явилось?»“ (Ів.12:37-38)

Апостол Петро також засвідчив Духом Святим про Ісуса: „Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним“. (Дії.10:38)

Коли в Юди народжувалися сини, то першою показалася рука. На початку було Слово, і Слово сталося тілом і перебувало між нами, повне благодаті та правди. У Своєму першому приході Ісус явив Божу силу як у зціленні й визволенні людей через чуда й ознаки, так і на хресті. Павло писав, що розп’ятий Христос — це Божа сила, тобто Господнє рамено. (1Кор.1:23-24)

Навіть єврейське слово «рука» вказує на розп’ятого Христа. Єврейською рука — яд (H3027), і це слово складається з двох літер — йуд і далет. Перша літера, йуд, символізує руку, а друга, далет, — двері. Виходить: рука Господня, що висить на дверях, тобто на хресті. Червона нитка в цій історії символізує спасенну кров Ісуса Христа, яку Він пролив за нас на хресті. Це кров Нового Заповіту, яка промовляє краще, ніж кров Авеля.

Баба-сповитуха в цій історії символізує Духа Святого. У Посланні до євреїв написано, що „кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!“ (Євр.9:14) Мертві вчинки — це людські діла й учинки, якими людина намагається бути праведною перед Богом. Тільки свята кров Божого Сина може очистити наше сумління від таких діл. Коли наше сумління чисте й ні в чому не осуджує, тоді Дух Божий починає через нас звершувати Своє служіння через усілякі дари. Таке служіння Духа вже буде не тягарем, а радістю, бо Царство Боже — це праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. (Рим.14:17)

Виливання Духа, або народження Переца

І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: „Нащо ти роздер для себе перепону?“ І назвала ім’я йому Перец.
—Буття 38:29

Після того як баба-сповитуха пов’язала червону нитку на руку дитини, що показалася, сталося дещо цікаве. Дитина втягнула свою руку, і вийшов її брат.

Так само як рука з’явилася, а потім повернулася назад, так і Ісус прийшов із неба від Отця, приніс Себе в жертву Богові, воскрес третього дня за Писанням, а потім повернувся назад до Отця на небо. Але повернувся Він тепер не з порожніми руками, а зі спасенною кров’ю.

У Посланні до євреїв написано, що Христос, будучи нашим Первосвящеником, із власною кров’ю один раз увійшов до нерукотворної святині й набув для нас вічне відкуплення. (Євр.9:12) Ізраїльський первосвященик раз на рік входив до Святого Святих і кропив кров’ю телят і козлів віко ублагання, щоб Бог очима херувимів, які дивилися згори на віко, не бачив гріхів Божого народу. Христос же набув краще відкуплення — вічне, коли повернувся до Отця на небо зі Своєю кров’ю.

Христос і є це віко ублагання. Апостол Іван писав, що „Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу“. (1Ів.2:2). Бог тепер не бачить наших гріхів, бо перед Його очима завжди кров Христа. Ось чому Дух Божий свідчить, що Бог ніколи не згадає наших гріхів і несправедливостей. (Євр.10:17) Ні минулих гріхів, ні теперішніх, ні майбутніх, бо Христос набув не минуле відкуплення, а вічне.

Після того як Ісус повернувся до Отця, Він послав Духа Святого. Ісус сказав Своїм учням: „І вблагаю Отця Я, — і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, — Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він“. (Ів.14:16-17), а також: „Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його…“ (Ів.16:7)

Після того як рука повернулася назад, вийшов його брат, який роздер для себе перепону. Єврейською «пролом», «перепона» — перец, тому дитину так і назвали. Коренем цього слова є парац (H6555), що означає проламувати, розламувати, а також поширюватися. Дух Божий не тільки зламав тіло Ісуса Христа на хресті й роздер завісу в храмі, що відділяла святиню від Святого Святих, а й поширився у віруючих по всій землі.

Уперше слово парац трапляється в книзі Буття, коли Господь сказав Якову уві сні: „І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі“ (Бут.28:14) Слово «поширишся» — це якраз наше слово парац, і це пророцтво від Господа каже, що через Христа, тобто через насіння Якова, благословляться всі народи. Коли ми приймаємо Духа Святого, то приймаємо всі Божі благословення, якими Бог нас поблагословив у Христі Ісусі. (Еф.1:3)

Як ви вже здогадалися, Перец — прообраз Святого Духа, і Він — близнюк Ісуса Христа. Він такий самий, як і Ісус: люблячий, прощаючий, співчутливий, повний благодаті та правди. Недарма Ісус назвав Його іншим Утішителем, таким, як і наш Господь Ісус Христос.

Другий прихід, або Зоря ясна і досвітня

А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім’я йому: Зерах.
—Буття 38:30

Господь любить ховати істини за числами й іменами, які Дух правди відкриває спраглим. Ім’я Зерах походить від єврейського дієслова зарах (H2224), що означає сходити, підніматися, з’являтися, засяяти, як сонце чи зоря, що сходять на світанку.

Зерах у цій історії — прообраз воскреслого Христа, Який з’явиться в День Господній під час Свого приходу. Святий Дух недарма згадав, що Зерах вийшов із ниткою на руці. У книзі Об’явлення ми можемо прочитати про це: „І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він праведно судить і воює… І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже“ (Об.19:11,13)

Після того як наречена Христова приготувала себе й їй дано було зодягнутися в чистий вісон, або, іншими словами, після того як віруючим у Христа було дано нове воскресле тіло, як в Ісуса, з’явився Ісус із неба з усіма Своїми святими. (Об.19:7-8,14)

Між воскресінням, тобто взяттям, і з’явленням Ісуса Христа буде весільна вечеря Агнця. (Об.19:9) У книзі Суддів є підказка, скільки зазвичай тривав весільний бенкет: „А вона плакала при ньому сім день, коли в них було прийняття“. (Суд.14:17) Плакала в цьому випадку перша дружина Самсона, тобто діти Якова, які першими уклали заповіт із Господом біля Сінаю. Вони страждатимуть під час семирічної скорботи на землі, а на небі відбуватиметься весільна вечеря Агнця. [В історії з Самсоном молодша сестра — прообраз Церкви, яка, як написано, ліпша від старшої і яку батько дав Самсонові замість першої дружини (Суд.15:2).]

Ісус сказав: „Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!“ (Об.22:16) Давид, так само як і Зерах, був із племені Юди. Ім’я Зерах символізує з’явлення світла на світанку й указує на зорю ясну і досвітню.

Ісус — Перший, тобто Господнє рамено, і Він — Останній, тобто Зоря ясна і досвітня. Ісус іде, і Наречена з нетерпінням чекає повернення свого Нареченого. „А Дух і невіста говорять: «Прийди!» А хто чує, хай каже: «Прийди!» І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!“ (Об.22:17)