…Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, — людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх.
–1 Тимофію 2:5-6

Коли в нашому житті якісь проблеми чи нерозв’язані питання і ми довго не отримуємо відповіді чи розв’язання від Господа, то часто звертаємося до тих, кого вважаємо «духовнішими», і перекладаємо на них тягар проблем.

У православних церквах віруючі ходять до батюшки, щоб сповідати свої гріхи й порадитися в надії, що в нього прямий зв’язок з небесами. У більш «духовних» зібраннях ходять до пасторів і лідерів, щоб розповісти їм, що наболіло, і отримати відповідь, ніби від Господа. Це дуже схоже на те, як Божі люди отримували відповідь від Господа в Старому Заповіті, коли ходили по пораду до пророків і священиків.

Сьогодні ми живемо в Новому Заповіті, і тепер, якщо людина увірувала в Ісуса, то в її серці живе Дух Святий, через Якого вона спілкується з Богом.

Хочу відразу зауважити, що я не засуджую такої поведінки братів і сестер, бо в мене самого іноді, коли не отримую відповіді від Господа відразу, виникають думки знайти «духовнішого» й отримати швидку та чітку відповідь. Знаєте, я радий, що ті, кого я вважаю духовними вчителями, або поза досяжністю, або вже давно з Ісусом на небесах. Така, можна сказати, «безвихідна» ситуація змушує звертатися саме до Того, Хто полюбив мене, Хто віддав за мене Своє життя на хресті й тепер сидить праворуч Отця, щоб заступатися за мене.

Спілкування з Богом

У посланні до коринтян є вірш, який часто проголошують після домашніх спілкувань. Думаю, ви пам’ятаєте його: „Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.“ (2Кор.13:13)

Який чудовий вірш, що відкриває «функції», якщо можна так висловитися, кожної особи єдиного Бога. Наш Небесний Тато є джерелом безмежної любові до нас, яку явив нам Його улюблений Син. Наш Господь Ісус Христос і є та сама благодать, або незаслужений Божий дар, що зійшов з небес, щоб дати життя кожному, хто прийняв цей дар. Дух Святий дає кожному, хто прийняв дар вічного життя, таке необхідне спілкування з Богом.

Іноді цей вірш розуміють як наше спілкування зі Святим Духом, але тут не написано спільність зі Святим Духом, а спільність Святого Духа, через Якого ми маємо спільність з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. (1Ів.1:3)

Апостол Іван писав: „А помазання, яке прийняли ви від Нього, — воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, — воно бо правдиве й нехибне…“ (1Ів.2:27)

Це не означає, що нам не потрібні вчителі, бо Господь дав учителів, щоб приготувати святих на діло служби, щоб ми не хиталися від усіляких фальшивих законницьких учень. (Еф.4:11-15) Тут Іван просто показує реальність Нового Заповіту. Це старозавітний підхід, коли приходить людина, що називає себе пророком, і каже вам: «Господь сказав мені, щоб ти їхав місіонером до Лапландії!!»

У Новому Заповіті нам не потрібно, щоб хтось давав нам Слово від Господа. У нас є помазання всередині — Дух Святий, — Який навчає, спрямовує й утішає нас на всіх наших шляхах. Дух Святий дає нам прямий зв’язок із Самим Господом Богом, і до того ж без земних посередників, хоч якими б духовними вони здавалися.

«Тобі добре говорити, брате Поле, а я от Бога не чую», — можливо, хтось скаже. Улюблений друже, якщо в твоєму серці живе Дух Святий, то ти все чудово чуєш. Ісус Сам сказав: „Мого голосу слухають вівці Мої…“ (Ів.10:27) Можливо, ти чекаєш, що Господь шепотітиме тобі на вухо, як пророкові Самуїлові, але це Старий Заповіт, коли Господь говорив ззовні. (1Сам.3:4-10)

Так, сьогодні Господь також може шепотіти на вухо, але так Він робить із невіруючими, які не мають Духа Святого, щоб покликати їх із царства темряви до Свого дивного світла. Якщо ж людина вже віруюча, то Дух Святий керує її серцем, думками й бажаннями.

У посланні до євреїв написано про Новий Заповіт: „Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!“ (Євр.8:10) Господь дає нам думки й пише на наших серцях Свої бажання. Нехай вас не лякає слово закони, бо новозавітні закони — це думки й бажання Божої любові.

Ісус — наш Адвокат

Тож коли нас непокоїть якась проблема, то до кого краще звернутися й на кого краще перекласти свою ношу? Ісус сказав: „Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!“ (Мт.11:28) Якщо вас щось непокоїть чи ви несете непосильну ношу, то йдіть до Ісуса!!

Звичайно, ви можете знайти якогось пастора чи проповідника, але якщо ви віруючий і у вашому серці живе Дух Святий, то цей пастор чи проповідник такий самий, як і ви. Він, звичайно, може вислухати, порадити чи помолитися за вас, але на цьому його можливості закінчуються. Я хочу нагадати вам, що є Той, Хто не просто може вислухати й помолитися за вас, а безмежно вас любить і знає, через які труднощі ви проходите, а також має силу й бажання змінити вашу ситуацію на краще.

Йов страждав і мріяв, щоб був той, хто не лише розумів би його людські страждання, а й був би нарівні з Богом. Він казав про Бога: „Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку.“ (Йов.9:32-33) Йов мріяв про посередника між ним і Богом, який розумів би його, міг би заступитися за нього й розв’язати його проблеми.

Слава нашому Небесному Татові за те, що Він дав нам цього Посередника — Праведного Ісуса Христа, нашого Заступника й Первосвященика, Який сидить тепер праворуч престолу величности на небесах і заступається за нас!! Алілуя!!!

Нам більше немає потреби бігти до пастора чи лідера, пророка чи священика, бо ми маємо особистого Адвоката, або Посередника перед Богом.

Часто слово «заступник» чи «адвокат» розуміють як того, хто виправдовує перед Богом наші гріхи, коли ворог нас обвинувачує. Насправді присутність Ісуса перед Богом і є нашим виправданням, але не лише це. У понятті заступника чи первосвященика міститься набагато більше.

Навіть земні адвокати не лише захищають своїх клієнтів у суді, коли ті завинили, а найчастіше ведуть усі їхні справи, розв’язують у вищих інстанціях усі їхні проблеми й питання. Наскільки більше наш небесний Адвокат і Посередник розв’яже будь-які наші проблеми й питання перед Богом.

Земні адвокати працюють за гроші й не розуміють, через що проходять їхні клієнти. А про нашого Адвоката сказано: „Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.“ (Євр.2:17-18)

Також написано про Нього: „Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.“ (Євр.4:15) Тому ми можемо сміливо приходити до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.

Господь піклується про нас

Дуже важливо знати й вірити, що з усіма нашими гріхами давно покінчено на хресті і тепер ми навіки праведні перед Богом. Інакше віруючий завжди житиме в страхах і сумнівах, що Бог гнівається на нього чи невдоволений ним. Він постійно сповідатиметься й робитиме непотрібні діла, щоб заспокоїти своє сумління, у надії бути праведним перед Богом і здобути Його благовоління. У такому разі не буде жодного миру з Богом, і як тоді віруючий може бути певен, що Бог на його боці й подбає про всі його справи та проблеми?

Ось чому Павло пише: „Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті…“ (Рим.5:1-2) Ми маємо доступ до благодаті, коли знаємо й віримо, що були виправдані вірою через нашого Господа Ісуса Христа. Лише тоді ми можемо сміливо приходити до Господа, відкривати перед Ним наше серце й упевнено очікувати розв’язання проблем.

У посланні до филип’ян написано: „Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою“ (Флп.4:6) Бачите, ми відкриваємо всі свої турботи й прохання Богові, а не Божій людині.

«Ти тут, брате Поле, гарно кажеш, але хіба не написано: носіть тягарі один одного? Хіба це не означає, що мені потрібно віддавати свої проблеми духовнішому?» Добре, що ти запитав, дорогий друже.

Прочитаймо разом вірш, який іде якраз перед цим: „Браття, як людина й упаде в якій прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности…“ (Гал.6:1) А тепер запитаймо себе: «Хто такі духовні?» Ти, напевно, думаєш, що це лідери чи пастори. Ні, мій друже! Духовні — це ті, у чиєму серці живе Дух Святий, тобто віруючі й народжені згори. А душевні, або тілесні, — це невіруючі.

Тому Павло каже, що коли ви, віруючі, бачите, як невіруючий грішить чи відкидає Христа, бо це єдиний гріх, щодо якого Дух Святий викриває світ (Ів.16:8-9), то ви, будучи духовними, виправляйте такого духом лагідности, а не лякайте його пеклом та іншими страшилками. Про те саме Павло пише в посланні до Тимофія: „що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати“ (2Тим.2:25) Ось, власне, і все.

Що ж до наших життєвих проблем, то ми маємо Господа, Який безмірно любить нас і піклується про нас. Петро пише: „Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!“ (1Пет.5:7) Це і є впокоритися під міцну Божу руку, тобто покладатися не на свої сили й здібності розв’язати ту чи іншу проблему, а на Його могутню й сильну руку, здатну спасти нас від будь-якого негаразду.

Коли ж ми покладемо наші проблеми й прохання на Його могутні плечі й віддамо в Його сильні руки, то тоді, як пише улюблений Павло: „мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі“. (Флп.4:7) Тоді мир Божий берегтиме ваше серце від хвилювань, переживань і турбот. Ви житимете впевнено, утішені надією, яка не засоромлює, адже любов нашого Небесного Тата вилилася в наші серця Духом Святим. Амінь!