А Закон не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“.
–Галатам 3:12

Зустрічаючись із братами й сестрами в Христі, які почули Євангелію благодаті й дізналися про завершену роботу Христа, я часто чую схоже запитання: «Якщо Ісус уже все звершив на хресті і написано, що Бог уже благословив нас усіма благословеннями небес, то чому в моєму житті не виявляються ці благословення? Чому хвороба нікуди не йде? Чому фінансові труднощі чи проблеми в сім’ї?»

Існує безліч учень, книжок і проповідей про те, чому віруючі хворіють і чому одні фінансово благословенні, а інші в постійній боротьбі ледве зводять кінці з кінцями. Віруючим пропонують усілякі практики, починаючи від сповідання своїх гріхів і закінчуючи проголошенням Божого Слова. Сьогодні я не пропоную вам іще одного методу чи практики усунення тієї чи іншої проблеми, адже війна не наша, а Господня. Я просто поділюся тією правдою, яку відкрив мені Господь, і вірю, що вона звільнить вас від непотрібних і марних діл та практик, і ви перебуватимете в спокої, просто довіряючи Господу.

Закон спорожнює віру

Ісус сказав учням, що якби вони мали віру, хоч як зерно гірчичне, то для них не було б нічого неможливого. Вони просто сказали б горі кинутися в море, і так сталося б. Але що там казати про гору — іноді навіть невелика проблема стоїть у нас на шляху, і скільки б ми не казали їй забиратися в Ім’я Ісуса, вона й далі стоїть на місці.

Ви коли-небудь ставили собі запитання: чому учні не змогли вигнати біса з хлопчика, коли Господь разом із Петром, Яковом та Іваном був на горі Преображення? Після того як Ісус вигнав біса з хлопчика, учні спитали Його, чому в них цього не вийшло. Господь відповів їм: „Через ваше невірство“. Дивно якось. Перед тим Він дав їм владу й послав їх по двоє, і вони зцілювали хворих і виганяли бісів. Отже, віра в них була, а тепер вона кудись вивітрилася, що навіть і гірчичного зерна не залишилося. У чому причина?

У Євангелії від Марка написано, що коли Ісус зійшов з гори, то побачив книжників, або вчителів закону, які сперечалися з Його учнями. Про що вони сперечалися і що вони взагалі там робили? Що роблять учителі закону? Вони дають правила й закони і кажуть, що для того, щоб досягти якогось результату, треба спочатку зробити те й те, та ще й зробити це правильно. Книжники, або законники, забивають розум людини правилами й вимогами і тим самим спорожнюють віру й роблять її марною.

Павло пише римлянам: „Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.“ (Рим.4:14) Якщо ви думаєте, що для того, щоб досягти якогось результату, вам треба щось зробити, то віра стає марною чи безсилою, а обітниця Отця — Дух Святий — просто перестає діяти. Тобто Дух Святий, Який воскресив Христа з мертвих, живе в нас, але Він нічого не робить.

Також галатам Павло пише: „Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної користи від Христа.“ (Гал.5:2) Зрозуміло, що сьогодні ніхто з віруючих не обрізується, але обрізуватися — означає бути в заповіті, або в стосунках з Богом, заснованих на ділах закону й правильній поведінці. І який результат? Павло каже, що від Христа вам не буде жодної користі. Тобто все те, що Христос звершив заради нас на хресті, — зцілення, звільнення, Божі благословення — не виявлятиметься в нашому житті.

«Брате Поле, але я вже 2 роки слухаю Євангелію благодаті й не живу під законом Мойсея, а проблема, про яку молюся, нікуди не йде.» Багато хто з нас, віруючих, будучи поганами за тілом, і раніше не жив під Законом Мойсея й не дотримувався всіх його постанов. Але ось що пише Павло: „Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну“ (Рим.2:14-15)

Зверніть увагу на слова самі собі Закон. Кожного з нас із дитинства «напихали» мораллю, усілякими «так не можна», «що таке добре, а що таке погано», правилами, які є частиною місцевої культури й звичаїв. Через це нашому розумові справді важко розуміти чистоту Божої благодаті. Ми намагаємося поводитися зразково й думаємо, свідомо чи несвідомо, що отримаємо щось за нашу зразкову поведінку. Можливо, слова когось із батьків: «Якщо добре вчитимешся чи добре поводитимешся в школі, то батьки куплять тобі іграшку» і далі живуть у нашому розумі й діють у нашому житті. Бачите, як наш розум «відшліфовано» діяти за принципом «заробиш — отримаєш». А це все — закон, який спорожнює віру.

А потім ми стаємо віруючими, починаємо ходити до церкви, а там, замість того щоб звільняти нас від усіх законів і приписів, навпаки, додають. Учать, як правильно поводитися, чистити своє серце, сповідувати свої помилки тощо.

Нещодавно дивився фільм, який називається «Малюк» (англ. Little Boy). У цього малюка на війну забрали тата, якого він дуже любив, і тато був його найкращим другом, тому малюк дуже хотів, щоб тато повернувся додому. Коли хлопчик із мамою були на недільному служінні, священник читав Біблію: «Коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, то нічого не матимете неможливого». Малюка зачепили ці слова, і він, прийшовши до священника, питає: «Як мені збільшити свою віру, щоб мій тато повернувся?» Священник же дав йому список добрих діл, які треба зробити, і сказав: «Зробиш усе це, тоді, може, якщо на те буде Божа воля, Бог і поверне твого тата». Ось так, друзі мої, учителі закону спорожнюють віру й роблять Святого Духа бездіяльним.

Оновлення розуму

«Отже, мені треба почистити свій розум і позбутися всіх правил і законів, щоб моя віра діяла?» Як я вже писав раніше, я не даю вам іще одного діла чи якоїсь нової практики, щоб, займаючись нею, ви розв’язували ту чи іншу проблему. Законницькі твердині, які з дитинства ворог посіяв у нашому розумі, чи фальшиві вчення, якими нас «годували» в церквах, не усуваються нашими зусиллями чи ділами. Ісус сказав: „і пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!“ Ось чому таке важливе те вчення, якого ви дотримуєтеся. Фальшиве вчення зв’язує, а справжнє звільняє. Справжня Євангелія благодаті — це і є Божа сила на спасіння, звільнення й зцілення кожного, хто вірує.

Павло пише ефесянам: „Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі“ (Еф.4:20-21) Зверніть увагу, що справжнє вчення — у Христі, і коли ми пізнаємо, ким ми є в Ньому, то пізнаємо правду, і вона нас звільняє. Тому далі Павло продовжує: „щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди.“ (Еф.4:22-24). Дух нашого розуму оновлюється, коли ми пізнаємо Христа, правду, яка в Ісусі, і дізнаємося, ким ми є в Ньому, — праведними, святими, досконалими й непорочними. Це і є зодягнутися в нову людину.

Часто ми перетворюємо оновлення розуму на ще одну практику: Мені треба більше слухати проповідей, читати книжок, Біблію, проголошувати свою праведність у Христі тощо. Але оновлення розуму — це не накопичення якихось знань. Пізнання Христа — це не якась нова інформація про Нього, а Дух. Дух благодаті оновлює наш розум, коли ми проводимо час із Господом. Коли Він на пасовиськах зелених оселяє нас, на тихую воду запроваджує й душу нашу відживляє, або оновлює наш розум. Можна прослухати 100 проповідей про благодать, а законницька твердиня нікуди не дінеться. А можна провести 10 хвилин із Господом, і Він скаже одне Слово, яке проллє світло на ситуацію. Докладніше про оновлення розуму можна прочитати в статті «Гора Преображення, або «оновлення розуму»»

Приберіть закон і розв’яжіть віруючого

У Євангелії від Івана є чудова історія про те, як Ісус воскресив Лазаря. З цієї історії можна зачерпнути безліч дорогоцінних перлин. Дуже часто Господь ховає Свої істини за іменами чи числами. Ім’я Лазар, івритом Елазар, означає Божий помічник. А хто є Божим помічником? Це Дух Святий, Якого дав нам Отець, щоб Він нас утішав, захищав, будував, допомагав і заступався за нас. Як Лазар лежав у печері й спав, так і Дух Святий сьогодні перебуває всередині багатьох віруючих, які начебто живі, але Дух Божий бездіяльний і не виявляється в їхньому житті.

Ісус сказав: „Відваліть цього каменя!“ Камінь — це закон, це всілякі моралі, правила, приписи правильної поведінки та всілякі переконання в нашому розумі, які кажуть нам, що таке добре, а що таке погано, як правильно поводитися, а як неправильно. Але Марта каже Ісусові: «Але якщо прибрати закон і правила правильної поведінки, то засмердить. Людина почне грішити, блудити й займатися непотребством». Я, звісно, переказав її слова по-своєму, але саме це означає те, що вона сказала: „Уже, Господи, чути“.

На це Ісус їй відповів: „Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ Зверніть увагу, що Він уже щось казав їй раніше, тому й сказав: «Чи тобі не казав Я». А що Він їй казав раніше? Подивімося кілька віршів вище: „Я воскресіння й життя.“ (Ів.11:25) Ісус каже Марті: «Якщо ти віритимеш, що Я — воскресіння й життя, то не буде жодного смороду, а ти побачиш Божу славу».

Марта — це прообраз служителів, бо вона служила Господу. Тому сьогодні я кажу служителям: «Якщо ви віритимете, що Ісус — воскресіння й життя, то відваліть камінь і перестаньте нав’язувати віруючим мораль, закон, усілякі вимоги й принципи правильної поведінки, і тоді ви побачите Божу славу. Ви побачите, як через віруючого почне діяти Дух Святий, змінюючи його від слави на славу, адже написано, що Христос у нас — надія слави» (Кол.1:27) Можливо, людина не відразу виявлятиме славу Христа, як і Лазар не відразу був схожий на живого — весь обв’язаний пасами, а обличчя його було перев’язане хусткою.

Пелени — це залишки старої людини, яку було поховано. Вони заважають віруючому ходити в благодаті й Дусі, і через них збоку він більше схожий на грішника, на стару людину, ніж на праведника. А хустка на обличчі — це покривало закону, яке заважає йому бачити Ісуса Христа, що стоїть перед ним. Це той Лот, якого Авраамові треба було позбутися, щоб побачити свою спадщину. Тож розв’яжіть усе це й зніміть із нього! Приберіть усе, що стосується старої людини. Усі ці моралі, приписи правильної поведінки, закони, практики та іншу нісенітницю. Ісус каже вам: „Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.

Тільки позбувшись залишків старої людини, яка жила за Божим законом, але виконати його не могла, навіть коли й намагалася (у 7-му розділі послання до римлян якраз про стару людину й ідеться), бо в її тілі діяв інший закон — гріха і смерті, віруючий зможе ходити в Дусі й виявляти Божу славу. Міцне здоров’я — це Божа слава, бо немає жодної слави, коли людина хвора. Фінансовий добробут — це Божа слава, бо немає жодної слави в бідності, яка є прокляттям, а не благословенням. Благословенна й процвітаюча сім’я — це Божа слава, бо немає жодної слави, коли в сім’ї постійні сварки й чвари. Відваліть камінь, розв’яжіть пелени старої людини, і ви побачите Божу славу!!!