У книзі Буття є кілька історій, які чудово розкривають ті подарунки, що їх дарував нам Господь. Перша історія, записана в 24-му розділі книги Буття, — це коли Авраам послав свого раба знайти дружину для свого сина Ісака. Авраам у цій чудовій історії виступає в ролі Небесного Отця, Який послав Свого раба, Духа Святого, щоб Він знайшов дружину для Його Сина Ісуса Христа.

І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.
—Буття 24:10

Десять верблюдів — це десятина, яку Святий Дух повіз нареченій Ісуса. У біблійній страшилці про десятину я розповідав, що десятина — це вічне життя, життя Христа, яке дав нам Отець, пославши Святого Духа в наші серця. Але Дух Святий дав нам не тільки вічне життя, а й різне добро свого Пана. Що ж це за подарунки, які дарував нам Отець через Святого Духа?

Коли раб знайшов наречену, Ревеку, то написано, що він „взяв… золоту сережку, — пів шекля вага їй, — і два наручні на руки її, — на десять шеклів золота вага їм“ [Бут.24:22] Коли я розмірковував над дарами, які раб дав Ревеці, Господь показав мені дуже схожу історію, у якій жінці дали три різні речі.

Завдаток Святого Духа

У 38-му розділі книги Буття розповідається історія про те, що в Юди було три сини. „І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім’я їй: Тамара.“ [Бут.38:6] Ер був лихий в очах Господа, і Господь його умертвив. [Чому Господь умертвив Ера?] Тоді Юда сказав Онанові, другому синові, щоб той дав потомство братові. Онан був від лукавого, бо не хотів дати насіння, а насіння — це Христос. [Гал.3:16] Іншими словами, він відкинув Христа, і тому Господь умертвив і його. Юда побоявся віддати за Тамару молодшого сина, тому сказав їй, що син іще молодий, і відіслав Тамару в дім її батька.

Коли ж Тамара побачила, що Шела, молодший син Юди, виріс, а її не віддали йому за жінку, і коли вона дізналася, що Юда йде до її міста, то перебралася за блудницю й сіла при брамі Енаїм. Брама символізує хрест Христа, а Енаїм єврейською — це очі. Іншими словами, вона отримала одкровення (у множині) про те, що сталося на хресті.

І він [Юда] збочив до неї [Тамари] на дорогу й сказав: „А ну но я ввійду до тебе!“ Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: „Що даси мені, коли прийдеш до мене?“ А він відказав: „Я пошлю козлятко з отари“. І сказала вона: „Якщо даси заставу, аж поки пришлеш“. А він відказав: „Яка та застава, що дам я тобі?“ Та сказала: „Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй“. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.
—Буття 38:16-18

Тамара попросила в Юди заставу. Що це за застава? Павло пише: „А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, — то Бог, Який і запечатав нас, і в наші серця дав завдаток Духа.“ [2Кор.1:21-22] (Грецьке слово арравон, тобто завдаток, — те саме, яким грецький переклад Старого Заповіту називає заставу Тамари.) Юда в цій історії — прообраз Святого Духа. Так само, як Юда ввійшов до Тамари, так і Дух Святий увійшов у наші серця. Але зверніть увагу, яку заставу вона попросила в Юди. Це три речі, так само як в історії з Авраамовим рабом. У першій історії були сережка й два наручні, а тут — печатка [перстень], шнурок і палиця.

То що ж це за такі цікаві дари, які дав нам Дух Святий? Перенесімося тепер ще в одну історію, яку розповів Ісус і яка записана в Євангелії від Луки.

Думаю, кожен християнин чув історію про блудного сина і про те, як зустрічав його люблячий батько. Молодший син попросив свою частку спадщини й пішов з дому. Розтративши все й живучи в злиднях, він вирішив повернутися, і коли повертався, батько побіг йому назустріч, обняв його й цілував, а потім „рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, — будемо їсти й радіти“ [Лк.15:22-23]

У цій історії раби батька, які є прообразом Духа Святого, теж дали молодшому синові три речі, як і в двох попередніх історіях. Хоч вони трохи й відрізняються, але суть у них одна.

Божа праведність

Перше, що батько звелів принести, — це найкращу одежу. Що це за найкраща одежа? У книзі Об’явлення написано: „І їй [нареченій] дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо вісон — то праведність святих.“ [Об.19:8] Ревеці дали золотий наручень, а Тамарі — шнурок. Слово «шнурок» єврейською — патіл [H6616], і означає шнурок із переплетених ниток. Такий самий шнурок Господь заповів носити Ізраїлевим синам на краях одежі: „Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку.“ [Чис.15:38] Євреї їх також називають цицит.

Саме до такого кутаса на краю одежі Ісуса доторкнулася жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу: „підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровотеча.“ [Лк.8:44] У цьому кутасі була блакитна нитка. Єврейське слово, перекладене як «блакитний», — техелет [H8504]. Це слово складається з чотирьох літер. Перша й остання — це літери тав, які позначають хрест. Хто був розп’ятий між двома хрестами? Ісус!

Цікаво, що слово коль [H3605], що стоїть між хрестами, означає все, кожен. На хресті висіла не звичайна людина. На хресті висів увесь світ і все людство в тілі Бога-Людини Ісуса Христа. Ось чому Павло пише: „Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.“ [2Кор.5:14] У слові техелет міститься суть завершеної роботи: „Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!“ [2Кор.5:21]

Праведність — це дар [Рим.5:17], який отримує кожен, хто приймає Духа Святого, Духа Христа, Духа синівства. Авраамів раб попросив Ревеку дати йому напитися. Так само вчинив і Ісус, коли попросив самарянку дати Йому напитися води. Ісус сказав їй: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: «Дай напитись Мені», — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“. [Ів.4:10] Ісус говорив про Духа Святого і про вічне життя. Напоїти Ісуса — це все одно що прийняти Його у своє життя. Це знак того, що людина приймає Його. У 4-му розділі Євангелії від Івана не сказано, що самарянка дала Ісусові напитися звичайної води, але коли учні повернулися, то побачили Його сповненим сил. Коли вона прийняла Його слово, то цим самим напоїла Його.

Свідчення Духа

Другий подарунок, який батько дав своєму синові, був перстень. Тамарі Юда дав печатку, яка зазвичай мала вигляд персня з вигравіюваним або вилитим зверху ім’ям власника і свідчила про належність до якогось імені. Павло пише: „У Ньому й ви, як почули були слово правди, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці,“ [Еф.1:13] А також у Посланні до коринтян: „Який і запечатав нас“ [2Кор.1:22]

Печать Святого Духа, що в нашому серці, говорить про те, що ми навіки належимо Богові. Ми носимо Його ім’я в наших серцях. Ісус сказав ангелові Пергамської Церкви: „Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, — тільки той, хто приймає його“. [Об.2:17] Переможець — це той, хто вірує, що Ісус — Син Божий. [1Ів.5:5] Тому кожен, хто вірує в Нього, прийнявши Святого Духа, отримав усе те, що в Об’явленні Ісус обіцяє дати переможцеві.

Чому ніхто не знає, тільки той, хто приймає? Знаєте, зазвичай кажуть: «Ось той брат прийшов до церкви, покаявся, а потім пішов у світ». Насправді невідомо, віруючий він був чи ні. Якщо людина ходить до церкви, це ще не означає, що вона віруюча. Серце бачить тільки Господь. Тому ніхто не бачить печаті в нашому серці, крім нас самих. Павло пише: „Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі.“ [Рим.8:16] Святий Дух свідчить нашому духові, що ми діти Божі, а не всім довкола. Це свідчення і є Божа печать.

Ревеці раб дав золоту сережку. В оригіналі там ужито єврейське слово незем [H5141], що означає кільце для носа чи для вуха. Воно теж говорить про належність. Там навіть зазначено, що ця сережка важила пів шекля — стільки ж, скільки срібла давали в Старому Заповіті як окуп, половину шекля. Срібло використовували для того, щоб щось викупити, тому срібло говорить про викуплення. Павло пише: „Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, Якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!“ [1Кор.6:19-20]

Сила Доброї Новини

І третій подарунок — це сандалі на ноги. Про що говорить взуття? Подивімося, що на ногах у Сина Божого Ісуса Христа. Коли Іван христив юдеїв у річці Йордан, то казав: „Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв’язати ремінця від Його взуття я негідний, — Він христитиме вас Святим Духом й огнем!“ [Лк.3:16]

Грецькою сандалі — гуподема [G5266], що дослівно означає «прив’язане під ногами». Ось чому Іван і сказав, що негідний розв’язати ремінця від сандалі. Іншими словами, він сказав, що в нього немає тієї сили, яка була в Ісуса. Ісус сказав Петрові: „І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі“! [Мт.16:19] Кого зв’язувати? Ісус казав фарисеям: „А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже. Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.“ [Мт.12:28-29]

А кого розв’язувати? Ісус сказав фарисеєві про жінку, яку звільнив від духа недуги: „Лицеміре, — хіба ж не відв’язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти? Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв’язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?“ [Лк.13:15-16] Слово «звільнити» грецькою — луо [G3089], і дослівно означає розв’язувати й відв’язувати, тому Господь і навів у приклад вола чи осла, яких фарисей відв’язував у суботу.

Що звільняє людину від диявольських пут? Павло пише: „Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові.“ [Рим.1:16] Сила Божа — у Добрій Новині, у звістці про вічне прощення й вічне виправдання. „Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра»“. [Рим.10:15]

Написано, що коли інший Іван (апостол, а не Хреститель) побачив Ісуса, то „ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі“ [Об.1:15] Грецьке слово халколіван [G5474] складається з двох слів: халкос [G5475], що означає мідь, і лібанос [G3030], що означає ладан. Виходить пахуча мідь. Мідь у Біблії говорить про осуд, тому пахуча мідь — це звістка про те, що гріх і диявол були осуджені на хресті в тілі Ісуса Христа, щоб виконалось виправдання Закону на нас. [Рим.8:3-4] Ворог осуджений і вигнаний геть. Кожен віруючий отримує вічне виправдання. Цілопальна жертва Христа, що дала нам виправдання, — як ладан, як приємні пахощі для нашого Небесного Отця.

Ісус засвідчив про Святого Духа: „А як прийде [Святий Дух], Він світові виявить про гріх, і про праведність і про суд: тож про гріх, — що не вірують у Мене; а про праведність, — що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, — що засуджений князь цього світу.“ [Ів.16:8-11] Святий Дух відкриває нашу праведність і говорить про те, що князь світу вже засуджений. Це і є Добра Новина, друзі мої. Добра Новина, яка приносить мир і спокій, яка є силою Божою, що звільняє від будь-яких ворожих пут.

Юда дав Тамарі палицю. Цією палицею Мойсей розкрив Червоне море, і весь народ Ізраїлю перейшов на інший берег. Коли блудниця Рахав, що сиділа при брамі, так само як і Тамара, почула цю звістку, то повірила й спаслася. Вона сказала вивідувачам: „Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту…“ [Ісус.2:10] Рахав прийняла посланців [Духа Святого] і виправдалась. [Як.2:25]

Так само й Ревеці дали два наручні. Один наручень — прообраз праведності, як шнурок у Тамари і найкраща одежа в блудного сина. А другий говорить про Добру Новину, яка дає людині праведність. Павло далі пише про Добру Новину: „Праведність бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: «А праведний житиме вірою».“ [Рим.1:17] У Добрій Новині відкривається те, що кожен віруючий отримує Божу праведність раз і назавжди, і тепер він навіки праведний.

Кожен хоче бути праведним. Усі суперечки стаються через те, що люди відстоюють свою правоту, або праведність. Людині хочеться почути від опонента: «Ти правий!» — і коли таке стається, суперечка вщухає й настає спокій. Завдяки жертві й крові Ісуса Христа Бог тепер щомиті каже нам: «Ти правий!» Господи, а якщо я помилився? Ти правий! А якщо я погано вчинив? Ти правий! Я правий тому, що погано вчинив? Звісно, ні, а тому, що твоя праведність не від твоїх діл, а від віри в Ісуса Христа! Ти правий, бо Ісус послухався Бога й учинив праведний учинок! [Рим.5:18-19] Така звістка припиняє внутрішню боротьбу, і в серце приходять мир і спокій.

Павло пише римлянам: „Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.“ [Рим.14:17] Найкраща одежа — праведність, сандалі — мир, перстень на руку — радість. „А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам“, [1Кор.2:12] Господь прийшов до нас не з порожніми руками. Він приніс нам десятину — вічне життя, приховану манну, відгодоване теля. Він дарував нам подарунки: „Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав, немов молодому, поклав Він на мене вінця, і мов молоду, приоздобив красою мене!“ [Іс.61:10] Слава Господу! Амінь!