Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
—Івана 10:14

Багато хто, думаю, чув різні страшні історії про те, як християнин утрачає спасіння й потрапляє в пекло. Причому існують не тільки історії різних «свідків», які ніби побували в пеклі й бачили там християн, а й часто використовують біблійні вірші, щоб вселити страх у Боже дитя. Щодо лжесвідків, то в Біблії написано: „Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива“ [Рим.3:4]. Тому істина в Божому Слові, Ісусі Христі, а не в чиємусь видінні чи сні. А те, що звідти ніхто не свідчить, як там гаряче, Ісус ясно показав, розповівши історію про Лазаря й багача [Лк.16:27-31]. Щодо всіляких «страшних» біблійних віршів, то найчастіше їх виривають із контексту й тлумачать так, щоб тримати Боже дитя в страху. Але в моїй Біблії написано: „Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові“ [1Ів.4:18]. Одним із таких «страшних» місць Писання є слова Ісуса: „Я ніколи не знав вас. Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!“ [Мт.7:23].

Одним з аргументів тих, хто вважає, що Ісус каже ці слова християнам, є те, що вони казали Йому «Господи, Господи», а також пророкували, виганяли бісів і творили чуда Його Ім’ям. «А хіба невіруючі можуть виганяти бісів і творити чуда?» Так, віруючі можуть творити таке силою Духа Святого, але не тільки вони. У Писанні не раз згадуються люди, які не були учнями Ісуса, але могли виганяти бісів і творити чуда. Ісус запитав фарисеїв: „І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші?“ [Мт.12:27]. Сини юдейських провідників справді займалися такими речами, і показовий приклад цього — сім синів юдейського первосвященика Скеви, які намагалися заклинати біснуватого Ім’ям Ісуса [Дії.19:14]. Також говориться про чоловіка, який не ходив за Ісусом, тобто не був Його учнем, але виганяв бісів Його Ім’ям, тому учні намагалися заборонити йому це робити [Мр.9:38].

«Ну а як же тоді з тим, що вони казали Йому “Господи, Господи”?» Зверніть увагу на слова Ісуса: „Багато-хто скажуть Мені того дня…“ [Мт.7:22]. Якого дня? Судного. А тоді, як написано, „щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь…“ [Флп.2:10-11]. „Бо написано: «Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!»“ [Рим.14:11]. Тому, як сказав Ісус: „Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі“ [Мт.7:21]. А хто виконує волю Отця? Той, хто вірує в Того, Кого Він послав [Ів.6:29].

Хочу також звернути увагу, що Ісус сказав беззаконникам: «Я ніколи не знав вас». Як Він може сказати народженому згори Божому дитяті «Я ніколи не знав тебе», якщо Сам сказав: «Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх», а також Павло пише галатам: „А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав…“ [Гал.4:9] Тому, якщо у вас сумніви, як у дочки Сіону, яка сказала: «Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув», то ось вам відповідь Господа: „Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я…“ [Іс.49:14-16]. Коли Хома засумнівався, то Господь сказав йому: „Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись…“ [Ів.20:27]. А що на руках Його? Наші імена! І не просто написані, щоб можна було стерти, а вигравірувані цвяхами навіки.