Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі.
—Римлянам 8:3

Сьогодні, коли я роздумував над тим, що Бог осудив гріх у плоті, Господь запитав: «Що сталося з гріхом у плоті після того, як Я його осудив?» Цікаве запитання, чи не так? Ми часто бачимо, як віруючі сперечаються про те, чи може християнин грішити, чи не може. Кожен наводить свої аргументи, але в обох сторін є одне спільне: у своїх аргументах вони дивляться на себе, а не на Ісуса. Істина в Ісусі, і тільки в Ньому, і якщо ми хочемо дізнатися істину в тому чи іншому питанні, то відповідь можемо знайти тільки в нашому Господі Ісусі Христі й більше ніде!!

Своїм запитанням Господь перевів мій погляд на хрест, де висів гріх у плоті. Часто, коли ми дивимося на Ісуса, що висить на хресті, то бачимо нашого Господа, Який стікає кров’ю, як Він поніс наші гріхи, а також немочі й хвороби. Це правда, тут не посперечаєшся, але головну картину хреста змалював Сам Господь, коли сказав: „І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський“. [Ів.3:14] У книзі Чисел ми можемо прочитати, що Господь звелів Мойсеєві зробити мідного змія й повісити його на жердині. Що ж це за мідний змій? Змій — це гріх, а мідь говорить про осуд. Виходить, що коли Господь висів на хресті, то насправді на хресті висів гріх, і там Бог його осудив.

Ось що пише Павло коринтянам: „Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом…“ [2Кор.5:21] У російському Синодальному перекладі тут написано «жертвою за гріх», але слова «жертвою за» взято в квадратні дужки, а це означає, що в оригіналі їх немає. Виходить, що Того, Хто не відав гріха [Ісуса], Бог учинив гріхом. Ісус став тим гріхом у плоті. То що ж сталося з гріхом у плоті, тобто зі змієм на жердині? Він помер! Змій на жердині помер! Гріх у плоті помер! І що все це означає? Це означає, що в плоті віруючого гріха немає, бо він мертвий. «А я знаю віруючих, які грішать!» — заперечить хтось. По-перше, не треба знову переводити наш погляд на людину, а по-друге, ми тут говоримо не про поведінку й діла людські, а про те, що сталося на хресті. На хресті гріх у плоті було осуджено, і потім він помер. Крапка!

«Як же так, адже написано: „Умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть…“?» Подивіться, у якому часі стоїть дієслово «умертвіть» в оригіналі. В аористі — це форма одноразової, завершеної дії! Це не постійна дія, а те, що здійснюється раз і назавжди. Старий чоловік з усіма його пристрастями й пожадливостями помер на хресті, бо написано: „наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне (гріх у плоті), щоб не бути нам більше рабами гріха“ [Рим.6:6] Тому Павло й пише, що ми „зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її“. [Кол.3:10] Коли ми усвідомлюємо, що наш старий чоловік і гріх у плоті з усіма пристрастями й пожадливостями померли на хресті, і розуміємо, що тепер у нас зовсім інша сутність — нове створіння, створене за образом Ісуса Христа, то й починаємо виявляти цю справжню сутність: виявляти світові нашого Господа і являти людям Його любов і благодать!