…у міру зросту Христової повноти,
—Ефесянам 4:13

Мабуть, кожен християнин чув про таке поняття, як духовний ріст. Існують усілякі тлумачення віршів Писання, у яких говориться про духовний вік. Зазвичай уважають, що коли християнин тільки повірив у Христа, то він немовля, а потім йому треба рости духовно, набираючись усіляких біблійних знань. Я вірю, що найкраще зрозуміти ту чи іншу біблійну істину, дивлячись на нашого Господа Ісуса Христа, бо Він — правда і життя. [Ів.14:6]

У Луки 2:52 ми можемо прочитати, як 12-річний Ісус „зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей“. Слово «зростав» [грец. прокопто] також означає рости й просуватися вперед. Цікаво, що це слово вжито також у Галатам 1:14, де Павло говорить про своє просування, тобто зростання, в юдействі [Законі], але до духовної людини воно не застосовується. Як я писав раніше, Ісус до того моменту, як охрестився в річці Йордан, жив за тілом, у підпорядкуванні Законові й батькам. А Писання каже, що ми вже не знаємо «за тілом Христа» [2Кор.5:16] Іншими словами, ми можемо сказати, що більше не дивимося на Ісуса, Який живе під Законом, у підпорядкуванні Законові, а дивимося на воскреслого, прославленого Христа. [Кол.3:1] А якщо подивитися на Христа, що сидить праворуч Бога, то ми не побачимо жодного духовного росту.

Як же тоді розуміти ті місця Писання, які нібито говорять про духовний вік? У Новому Заповіті немовлятами однозначно називають тих, хто живе за тілом, тобто під Законом. У Галатам 4:1-5 це показано найяскравіше, і до цієї категорії належать лише юдеї, що жили від Мойсея до Христа. Павло також писав коринтянам, що він „не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі“. [1Кор.3:1] Немовлята в Христі — це не християни, бо християни не тілесні, а духовні, адже Дух Святий, тобто Дух дорослого Сина Ісуса Христа, живе в наших серцях. [Гал.4:6] Павло звертався до коринтян так не тому, що вони були немовлятами, а тому, що, будучи дорослими, поводилися як немовлята. Іншими словами, будучи духовними й перебуваючи під благодаттю, вони поводилися як підзаконні, тобто тілесні. А поведінка не визначає сутності. Павло раз у раз нагадував коринтянам їхню сутність у Христі.

Ну добре, а як бути з 4-м розділом Послання до ефесян, де говориться про п’ятикратне служіння й про те, що вчителі, пастирі тощо дані, щоб вирощувати святих, аж поки вони не досягнуть з’єднання віри, Мужа досконалого? Там же ясно сказано: „щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки“. [Еф.4:14] Як я писав, непорозуміння виникають завжди, коли, прочитавши той чи інший вірш, ми звертаємо погляд на себе, а не на Ісуса. Якщо читати той самий 4-й розділ Послання до ефесян далі, то Павло пише: „Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі“. [Еф.4:20-21] Бачите, правда не в мені — дорослий я чи малюк, а в Ісусі. Тож якщо постає запитання: «Я дорослий чи ще немовля?», то правильним запитанням буде: «Ісус дорослий чи ще немовля?» Думаю, на це запитання легко відповісти: звісно ж, Він дорослий! А якщо Ісус дорослий, то й ми дорослі, адже Він і є наша правда й життя! [Кол.3:3]