…Божа добрість провадить тебе до покаяння.
— Римлянам 2:4

У багатьох віруючих є приблизно таке розуміння покаяння: невіруючий, тобто грішник, має визнати, що він грішник, покаятися у своїх гріхах, промовити «молитву покаяння» і, звісно ж, перестати займатися тим неподобством, яким він досі займався. Ну а як же девіз піонера: «Хто тілом страждав, той перестав грішити». Насправді існують різні покаяння, так само як і різні хрищення. А до чого тут хрищення? А до того, що хрищення Івана називалося «хрищенням покаяння» [Лк.3:3]. Покаяння за Іваном полягало приблизно в такому: «Покайся й перестань грішити, а то сокира вже прикладена до коріння». [Лк.3:9-14] А хіба Ісус не казав: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне», та й Петро сказав: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса». [Дії.2:38] На цьому вірші побудована ціла доктринальна піраміда. Дуже важливо пам’ятати, кому Ісус і Петро казали «покайтеся». Скажу просто: Євангелію благодаті почав проповідувати апостол Павло, і отримав він цю Євангелію не від інших апостолів, а через об’явлення Ісуса Христа. [Гал.1:11-12] Коли Ісус ходив по землі, та й коли Петро проповідував у день П’ятидесятниці, Павло ще не був віруючим, а отже, Євангелія благодаті не проповідувалася, бо Ісус і Петро проповідували вівцям Ізраїлевим, тобто юдеям.

Хоч Ісус і не проповідував Євангелії благодаті, але в Його земному житті ми можемо побачити, як Він виявляв благодать до грішників і як відбувалося покаяння, яке відрізняється від Іванового. Один із прикладів — коли Петро визнав, що він грішник. [Лк.5:8] Цікаво, що Ісус ні в чому його не викривав, а лише поблагословив великим уловом риби. Інший показовий випадок — Закхей. Він був митником над митниками, або, по-єврейськи, «супергрішником». Чи сказав йому Ісус Іванові слова: „Не стягайте нічого над те, що вам звелено“? Немає такого. Єдині слова, сказані Закхеєві, були: „Закхею, — зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“ [Лк.19:5] Насправді Закхей покаявся не тоді, коли Ісус прийшов до нього додому, а коли почув від когось, що Ісус сидить при столі з митниками. [Лк.5:29] І саме ця новина змусила Закхея шукати Ісуса. Те, що сталося в домі Закхея, було лише завершенням того покаяння, тобто «плодом покаяння».

Дуже часто слова Павла в його посланнях сприймають як діла, які треба виконувати. Наприклад, Павло пише: „Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному“. [Еф.4:28] А хіба ми не так маємо чинити? Різниця в тому, що ці діла — наслідок покаяння, тобто плід покаяння, але не покаяння, яке від Закону, а покаяння, яке від благодаті. Вище, у 4-му розділі Послання до ефесян, Павло пише: „та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди“. [Еф.4:23-24] Покаяння з благодаті відбувається автоматично, коли людина зазнає на собі, як Петро, чи чує, як Закхей, Божу добрість, тобто доброту. І саме ця Божа доброта веде людину до справжнього покаяння й дає його.