…Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе [ховає] на три мірі муки, аж поки все вкисне…
— Матвія 13:33

Існують різні тлумачення цієї притчі, причому іноді прямо протилежні. Дехто вважає розчину чимось позитивним. Інші вважають її чимось поганим, бо в Писанні розчина завжди означає щось негативне. Ісус казав: „Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!“ [Лк.12:1] У Законі заборонялося додавати розчину до хлібної жертви [Лев.2:11], а також юдеї на свято Пасхи на сім днів прибирали розчину з дому. Але який же все-таки зміст розчини в цій притчі?

Ця притча йде в парі з іншою притчею — про гірчичне зерно. [Мт.13:31-32; Лк.13:18-19] Ісус повторив одну й ту саму істину, використовуючи різні прообрази. Як у притчі про гірчичне зерно, так і в притчі про розчину щось маленьке зробило щось велике. Але що може бути спільного між гірчичним зерном і розчиною? Відповідь проста — гіркота! Ну, що гірчичне зерно гірке, адже з нього роблять гірчицю, тут ніхто сперечатися не буде, але чого це я раптом узяв, що розчина гірка? Я особисто дріжджів на смак не пробував, вони бувають, мабуть, різні, і смаки в людей теж різні. Нехай Біблія сама відповість нам на запитання, яка розчина на смак. Гебрейською прісний хліб [тобто без розчини] — «маца». Думаю, багато хто чув цю назву. Цікаво, що перше значення слова маца — «солодкість», друге — «солодкий, без додавання кислоти й гіркоти, яка є в розчині», а вже третє значення — «незаквашений хліб». Навіть у самій притчі написано, що розчина зробила все тісто «кислим». То що, Царство Небесне гірке, адже воно як розчина і як гірчичне зерно? Ісус не порівнював Боже Царство просто з розчиною чи гірчичним зерном. Наприклад, в іншій притчі Господь сказав: «Царство Небесне подібне до царя…» То що, Боже Царство — це цар? Ні, ми не зупиняємося на одному слові, а дивимося на всю картину, зображену в притчі.

Тому як чоловік у притчі про гірчичне зерно, так і жінка в притчі про розчину зробили одне й те саме: помістили гіркоту туди, де її не повинно бути. Чоловік посадив гірчичне зерно замість пшеничного, через те виросло величезне дерево й завелося птаство, яке Господь порівняв з агентами диявола [Мт.13:19]. На пшеничному полі йому не було б де ховатися. Жінка ж, з іншого боку, зробила солодке тісто кислим. А Сарра [благодать], наприклад, цього не робила, коли замісила три міри муки. [Бут.18:6] У посланнях Павла ми можемо спостерігати, як ці дві притчі стали реальністю. Церква в Коринті була однією з найбільших у перші часи, як велике дерево, і там ховалися пташки, як-от чоловік, що спав зі своєю мачухою. Він не був віруючим, бо Павло сам писав, що його дух спасеться Господнього дня, а наш дух уже спасений. [1Кор.5:5] А в наступних віршах він пише їм: „Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує? Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.“ [1Кор.5:6-7] Ну а що з жінкою? Цю картину ми бачимо в церкві в Галатії, де солодке вчення благодаті було повністю заквашене гіркотою й кислотою [ученням про Закон і діла]. Павло пише їм: „Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді?… Трохи розчини квасить усе тісто!“ [Гал.5:7,9]

Господь не хоче, щоб у нашому житті була гіркота, породжена Законом і ділами тіла [Євр.12:15-16]. Так само, як Він вивів ізраїльтян з Єгипту до обітованої землі, що тече молоком і медом [солодке + солодке], так і нас вивів із рабства Закону й гріха до землі спочинку й перетворив наші води з гірких на солодкі, щоб ми насолоджувалися солодким життям із надміром!