А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!
— 1 Солунянам 5:23

У християнських колах існує доктрина, що людина трійчаста і складається з духа, душі й тіла. На цьому побудовано купу всяких теорій і доктрин на кшталт: «Дух — святий, душа — нечиста. Дух грішити не може, а душа грішна. Розум Христів у дусі, а розум тілесний у душі» і так далі, і тому подібне. Уся ця трійчастість побудована на вірші 1 Солунянам 5:23.

Насправді євреї завжди вірили в двоїстість людини: внутрішня, або невидима, людина і зовнішня, видима. [2Кор.4:16] Якщо наша зовнішня людина [тіло] така складна, що складається з безлічі членів, і навіть учені досі дізнаються нове про тіло людини, то наскільки складніша й багатогранніша наша внутрішня людина. Розділяючи її на дві частини, ми поводимося як двоєдушні [з двоїстими думками] й непостійні на всіх дорогах своїх. [Як.1:8]

Чому ж тоді Павло писав «дух, і душа, і тіло», і як бути з тим, що Боже Слово розділяє душу й духа? [Євр.4:12] По-перше, Павло писав солунянам, які були греками, а греки вірили в трійчастість людини, і щоб вони не сумнівалися, що їхня душа чи тіло нечисті, він казав їм: „А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало“. А євреям він писав, що Слово розділяє те, що людині не під силу. А ми намагаємося розділяти: «Моє бажання від Бога чи від диявола, від духа чи від плоті, з голови чи із серця» тощо.

Я не кажу, що в людини немає душі, але внутрішня людина набагато складніша, ніж ми можемо собі уявити, і вона, як тіло, — одне ціле, що складається з багатьох членів. Не будуватиму жодних нових доктрин щодо будови людини, просто погляньмо на Небесну Людину, Ісуса Христа.

Коли Ісус народився й ходив по землі, у Нього був дух [Лк.23:46], серце [Мт.11:29], душа [Ів.12:27], воля [Ів.6:38] і плоть [Ів.1:14]. Ісус не розділяв Своєї внутрішньої людини, кажучи, що Він усе говорить і робить так, як говорить і робить Отець. [Ів.5:19] Розділення сталося, коли Він прийняв наш гріховний образ і сказав: „Не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“ і „Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?“

Він прийняв це внутрішнє розділення, тобто двоєдушність, щоб ми були внутрішньо цілісними. Стара внутрішня людина з її низькими бажаннями, кам’яним серцем, зіпсованою волею й гріховною плоттю померла на хресті й була похована в тілі Ісуса Христа. І тепер у нас воскрешений дух, нове обрізане серце, Божі бажання, розум Христів і святе тіло, яке є храмом Божого Духа. Слава Господу, що через хрест Він освятив нас цілком досконало.