Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
— Римлянам 6:3

Тема поховання Ісуса — одна з найменш розкритих і зрозумілих у християнстві. Через це інші речі теж залишаються незрозумілими. Насправді поховання Ісуса так само важливе для нас, як Його розп’яття й воскресіння. Павло писав: „Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?“ і далі „Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть…“ [Рим.6:3-4] Що це за хрищення, або занурення в смерть?

Зустрічаючи в Біблії слово хрищення, ми не повинні автоматично мати на увазі наше водне хрищення. Це самоцентричний погляд. Краще дивитися на Ісуса і на Його хрищення. Він казав учням: „Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те сповниться!“ [Лк.12:50] Про яке хрищення Він говорив? Попередній вірш відхиляє завісу: „Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я прагну, щоб він уже запалав!“, а також 59-й вірш: „Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!“ [Лк.12:49,59] Звідки вийшов Ісус?

Усе це говорить лише про одне хрищення, через яке пройшов Ісус, — огненне. Що ж це за хрищення огнем і яке значення воно має для нас? Іван казав: „Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене… Він христитиме вас Святим Духом й огнем.“ [Мт.3:11] Є дуже багато теорій із цього приводу, але не вигадуймо, пояснення міститься в наступному вірші: „У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.“ [Мт.3:12] Коли читаєш цей вірш, часто виникає страшна картина: «Віруючі й гідні [пшениця] ідуть до раю, а грішники [полова] горять у пеклі». Така картина виникає лише внаслідок залякування людей вічним вогнем.

Насправді полова і зерно — це частини однієї й тієї самої рослини. Полова, або засушене [мертве] стебло, виростає із землі, як і перший Адам. Зерно з’являється на пшениці пізніше, коли вона достигає, і не виростає із землі. Воно, як манна небесна чи роса, з’являється на верхівці рослини і є прообразом останнього Адама, Ісуса Христа. Ісус Сам називав Себе пшеничним зерном. [Ів.12:24] Тому зібрати [занурити] пшеницю до засіків — це не що інше, як хрищення Святим Духом, а кинути полову, мертву, стару людину, в огонь — хрищення огнем.

Чи були ми охрищені огнем? Так, були. Павло пише, що коли ми христилися у Христа Ісуса, то також христилися [занурювалися] у смерть. Коли ми занурилися в смерть, або в огонь невгасимий? Тоді, коли Ісус був у серці землі три дні й три ночі. [Мт.12:40] Дякуємо Господу, що Він пройшов за нас хрищення огнем і віддав наш борг до останнього шеляга.