Багато віруючих воюють із гріхом, намагаючись поводитися правильно, іноді навіть до пуття не знаючи навіщо. Мабуть, щоб Бог не сердився або щоб, не дай Боже, не накликати прокляття. Щоразу, коли проповідуєш Добру Новину благодаті — ми праведні незалежно від діл, і де більше гріха, там ще більше благодаті, — реакція одна й та сама: «То що, тепер мені можна грішити скільки завгодно?» Таке враження, що до цього вони щодня поводилися правильно й дотримувалися всіх заповідей на всі сто. Цікаво, що апостола Павла звинувачували в тому самому, кажучи, що Павло вчить людей грішити, щоб було більше благодаті. [Рим.6:1]

Хочу одразу сказати, що «якщо вас не звинувачують у тому, у чому звинувачували Павла, то ви не проповідуєте тієї звістки, яку проповідував він». Це слова відомого богослова Мартіна Ллойд-Джонса. Павло казав, що де збільшився гріх, там зарясніла благодать. [Рим.5:20] Іншими словами, що більше ви грішите, то більше благодаті [подарунків від Бога] ви отримуєте. Після такого речення в думках неодмінно виникає та фраза, про яку я написав вище.

Дехто скаже: «Ну ж далі написано: Зовсім ні! Тобто не будемо грішити». Там не написано «не будемо грішити». Там написано: „Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?“ Так, як можна жити там, де нас уже немає? Як можна жити в темряві, якщо Бог помістив нас у світло і дороги назад немає? Тому ті, хто намагається поводитися правильно, як нерозумні галати, позбавляють себе Божої благодаті, і Христос у них бездіяльний. [Гал.5:1-4]