Любов… не шукає тільки свого…
— 1 Коринтянам 13:4-5

Ви коли-небудь запитували себе, чому Ісус одразу не побіг зцілювати Лазаря, щойно дізнався, що той нездужає? У Біблії написано, що коли Ісус почув, що Лазар нездужає, то зостався два дні на тім місці, де був. З людського погляду це виглядає дуже жорстокосердо й байдуже. Як би ви вчинили в такій ситуації? Найімовірніше, схопилися б одразу на ноги й побігли рятувати любу людину, а Ісус же любив Лазаря. Як же так і чому Господь забарився?

Просто людська любов — егоїстична. Навіть коли ми думаємо про інших людей, то насамперед думаємо про себе. Можливо, хтось і не погодиться, але повірте, досконала любов — тільки Божа, а не людська. Багато хто з нас одразу побіг би рятувати Лазаря, бо нас лякала б думка, що з нашою любою людиною, не дай Боже, може щось статися. У цьому випадку людиною вже рухає страх, але в Писанні написано, що страху немає в любові. Або, наприклад, ми побігли б рятувати любу людину через непомітну думку: «Як я страждатиму, якщо раптом більше не побачу дорогої мені людини», але Божа любов не шукає тільки свого.

Ось що сказав Ісус учням, коли пояснював їм, чому Він забарився на два дні: „Умер Лазар. І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. (Ів.11:14-15) Коли ми дивимося на якусь ситуацію, то бачимо її на п’ятдесят чи сто метрів уперед, образно кажучи, але Ісус, будучи Богом у тілі, бачить початок і кінець. Господом рухає не сентиментальність, не страхи, не почуття обов’язку чи особисті переживання, а досконала Божа любов. У цій ситуації Господь думав не тільки про Лазаря, а й про Марту, і про Марію, і про Своїх учнів, і про тисячі юдеїв, які згодом увірували через воскресіння Лазаря.

Ісус знав, що смерть Лазаря принесе Його любим людям смуток, але Він сказав: «Я тішусь за вас». Господь уже бачив кінцевий результат і тішився за Своїх учнів, бо знав, що воскресіння Лазаря дасть їм не тільки віру, а ще й велику радість. Так само й коли Сам Ісус помер на хресті, Його учні сумували, але коли побачили воскреслого Господа, то зраділи. Він якось сказав Своїм учням: „Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, — і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!“ (Ів.16:22)

Молитва
Святий Отче, дякую Тобі за Твою досконалу й безкорисливу любов. Ти віддав заради мене найдорожче, що мав, — Свого улюбленого Сина, щоб я увірував і вічно перебував у Твоїй радості. Дякую, Господи, за те, що Ти відкрив мені безмежну любов мого Небесного Отця, коли не пожалів Свого життя, а віддав його за мене. Твоя велика любов не шукає тільки свого. Ти тільки даєш і нічого не вимагаєш навзамін. Духу Божий, і далі відкривай мені Христову любов і наповнюй моє серце Татовою любов’ю. Амінь!